Псилоцибиновые грибы прущие грибы Магнитогорск

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.

Йоу, ребята! Сегодня вам хочу рассказать историю, как я попал в настоящую дурь, а потом открыл в себе талант рисования непотребства. В общем, готовьтесь к замесу и ухмылкам, здесь будет весело!

Как-то раз, когда я уже был посвященным закладкам и свалился в гречку, мне подсунули идею попробовать псилоцибиновые грибы. Мол, это новейшая шняга, которая раскроет все твои таланты, как от руки. Сказали, что после таких грибов ты начнешь видеть цвета, которых раньше не существовало.

Я, конечно, как настоящий фрешмен, не мог пройти мимо такой возможности. Ведь наркотики - это что-то, что заставляет топотушку твоих мыслей разойтись во все стороны. Я решил поломать голову и найти себе эти чудо-грибы.

Как оказалось, несложно найти такое счастье. Просто зайти в неизвестную дыру, где сидят подвыпившие личности, и спросить "кропаль есть?". И вуаля, вот тебе пачка грибочков, которые сушатся на подоконнике. Бери, не жалей!

Итак, я пришел домой, устроил церемонию раскачки. Откусил от грибка и начал жевать. Через полчаса началось. Я сидел на диване и начал вдохновенно рисовать своими трясущимися ручонками на стенах. Скажу, наркотики - это не только плохо, они могут показать тебе новую сторону жизни.

Мои рисунки были что-то невероятное! Я юзал все свои навыки, чтобы выразить свои чувства и видения. Это были настоящие картины непотребства, в которых каждая линия была пропитана безумием и свободой.

На самом деле, псилоцибиновые грибы - это как копье, которое ты воткнул себе в руку: больно, но в тоже время удивительно. Ты понимаешь, что можешь больше, что можешь выразить себя без стеснения. Они открывают дверь в другую реальность, где все возможно.

Так я, погрузившись с головой в эту бездну, продолжал делать свои шедевры на стенах. Мои друзья, конечно, забеспокоились, увидев мой топотушки и поломанные картины. Но я просил их не вмешиваться, ведь это был мой путь к самовыражению.

Кажется, я провел с псилоцибиновыми грибами целую неделю. За это время я нарисовал столько непотребства, что даже самому себе было страшно. Но я не останавливался, как настоящий художник я шел вперед, преодолевая свои границы.

Но вот, как это часто бывает, моя идиллия закончилась. Мой источник грибов пропал, как будто слился с воздухом. Я остался без вдохновения, без своей дурочки, которая позволяла мне видеть мир с другой стороны. Но ведь все хорошее когда-нибудь заканчивается.

Хотя я и остался без вдохновения, эти моменты, проведенные с псилоцибиновыми грибами, навсегда останутся в моей памяти. Они показали мне, как важно выражать себя и не бояться быть непохожим на других.

Так что, ребята, если вам доведется столкнуться с такой возможностью, не бойтесь погрузиться в эту безумную атмосферу. Возможно, вы тоже откроете в себе талант рисования непотребства, который проживает где-то глубоко внутри вас. Ведь в этом мире каждый может найти свое место, главное - не переставать искать и никогда не стоять на месте.